> ## Content Index > Fetch the complete content index at: https://fullstackventurer.com/llms.txt > Use this file to discover other available public pages before exploring further. # ІТ подорослішало — час подорослішати й інвесторам - URL: https://fullstackventurer.com/uk/it-podoroslishalo-chas-podoroslishati-i-investoram/ - Published: 2026-09-28T14:58:49.000Z - Updated: 2026-09-28T14:58:49.000Z - Author: Sergii Kalinchuk - Tags: #uk, Venture Investing ### **Як усе починалося** Колись давно, на початку двадцять першого століття, люди почали будувати інноваційні бізнеси, що мріяли досліджувати нові, незвідані технології, покликані змінити світ на краще, — і не так покращити те, що вже існувало, як відкрити те, чого ще ніхто не бачив. Досить швидко стало зрозуміло, що дослідження цих технологій, не кажучи вже про виведення їх на ринок, потребує серйозного капіталу: значно більшого, ніж могли вкласти засновник чи його родина та друзі, і надто ризикованого для банку, який звик кредитувати під заставу та передбачуваний грошовий потік. Звідси й виникла потреба в новому класі інвесторів — венчурних, які, зневажаючи ризик, охоче віддавали капітал відчайдушним шукачам нових горизонтів, допомагаючи їм також зв'язками, накопиченим досвідом і знаннями, і які стали для молодих компаній чимось середнім між партнером, наставником і провідником у світі, правила якого засновники ще тільки вчили. ### **Це ніколи не було благодійністю** Мотивація цих інвесторів була далека від благодійності, і романтичний ореол, яким учасники самої індустрії згодом так охоче її оповивали, варто зняти одразу, на самому початку. Володіння навіть часткою нової технології, здатної серйозно змінити світ і водночас приносити серйозний дохід, обіцяє велику винагороду тим, хто встиг долучитися до її створення рано — коли частка ще дешева, а майбутнє не очевидне нікому, включно із самими засновниками. Саме ця асиметрія між невеликим входом і потенційно величезним виходом і зробила венчурне інвестування таким привабливим: ризик нікуди не подівся, він просто став ціною квитка, яку інвестор свідомо погоджувався заплатити в обмін на шанс опинитися серед перших. ### **Коли капіталу стало більше, ніж ідей** Перші гучні успіхи зробили свою справу, і значна частка приватного та інституційного капіталу поступово перетекла у венчур, де обіцяли не скромні відсотки, а кратне зростання, і де сама належність до кола ранніх інвесторів стала ознакою певної проникливості. Проте потреба в таких інвестиціях зростала не так швидко, як пропозиція капіталу, і в якийсь момент грошей, що шукали ідеї, стало помітно більше, ніж ідей, що шукали гроші. Коли пропозиція перевищує попит, ціна неминуче падає, і у венчурі цією ціною виявилися інвестиційні критерії: вони знижувалися поступово, майже непомітно, підмінюючи логіку й розрахунок «чуйкою» та вірою в потенціал команди — не тому, що інвестори раптом стали менш розумними, а тому, що капітал, уже залучений під обіцянку високої дохідності, мусив кудись подітися. І так настали золоті роки — не так для самих технологій, як для тих, хто навчився переконувати інвесторів у своїй унікальній здатності виростити наступного єдинорога; пітчинг став окремим ремеслом, а світ поступово наповнився серійними підприємцями з успішним екзитом за плечима. ### **Кінець золотої доби** На жаль, ці роки минули, особливо в інформаційних технологіях, і сталося це не через чиюсь злу волю чи чергову кризу, а з причин значно глибших і, схоже, незворотних. По-перше, тому що дедалі менше лишається тем, які ще не досліджено, і продуктів, які ніхто не пробував створити; білі плями на мапі, заради яких венчурний капітал і з'явився, здебільшого зникли, а те, що залишилося, дедалі рідше потребує героїзму. По-друге, тому що ступінь ризику в ІТ також істотно знизився, не в останню чергу завдяки штучному інтелекту, який суттєво демократизував створення MVP і виведення його в комерційну експлуатацію: те, що ще недавно вимагало цілої команди й місяців роботи, тепер часто вміщується в кілька тижнів, а де немає великого ризику, там немає й підстав для великої премії за нього. І нарешті, третя причина: знання та навички, потрібні для побудови стартапу, перестали бути ексклюзивними і стали невід'ємною частиною загальної освіти, тож те, що двадцять років тому передавалося з рук у руки в кількох офісах Кремнієвої долини, тепер викладають у будь-якій бізнес-школі. Жодна з цих причин окремо не була б вироком, але разом вони означають, що венчурна модель у її класичному вигляді поступово втратила сам об'єкт, заради якого її створили. ### **«І що далі?»** Тут постає резонне запитання «і що далі?», а з ним і зрозуміла тривога, бо якщо венчурний капітал більше не потрібен, чи не означає це, що інформаційні технології як індустрія вичерпали себе і найцікавіше вже позаду? Поспішу заспокоїти: інформаційні технології нікуди не подінуться. Навпаки, за останні кілька років вони стали ключовою складовою сучасного бізнесу, без якої неможливо уявити жодну успішну компанію, і не менш важливою частиною нашого повсякденного життя. ІТ просто перестало бути фронтиром і стало інфраструктурою — такою ж звичною і такою ж необхідною, як електрика, водопровід чи бухгалтерія, у які ніхто не інвестує по-венчурному, але без яких ніхто не уявляє бізнесу взагалі. ### **Чесна розмова** Що ж до венчурних інвесторів, то тут нам доведеться бути абсолютно чесними із собою. Якщо ми справді шукаємо можливості фінансувати проривні технології, час переглянути свої критерії, бо черговий мобільний застосунок для знайомств, система управління корпоративними фінансами чи ШІ-асистент для молодих мам — це не така технологія; це можуть бути гарні продукти і навіть цілком прибуткові компанії, але це не прорив, і називати їх проривом означає обманювати насамперед самих себе. Саме тому на кожному пітчі засновники таких проєктів заслуговують від нас на чесність — ті, хто просить 100, 200, 500 чи більше тисяч доларів за 10% у проєкті, який ще не приносить доходу, але «обов'язково принесе»: вони будують звичайний операційний бізнес, і підхід до нього має бути таким самим, як до будь-якого операційного бізнесу, — з бізнес-планом, розрахунком точки беззбитковості, власним і позиковим капіталом як джерелами фінансування, дисципліною витрат і чітким горизонтом виходу на прибутковість. У цьому немає жодного приниження, лише повага — і до засновників, яким не продають ілюзій, і до грошей, які нарешті рахують. ### **І все ж залишатися відкритими** З іншого боку, така чесність має і зворотний бік: відсіюючи звичайні бізнеси, ми мусимо залишатися по-справжньому відкритими до реальних проривних технологій, не обмежуючи свій інтерес сьогоднішнім стандартним набором галузей, у які «прийнято» інвестувати, а натомість шукати справді проривні ідеї, нестандартні підходи й нетривіальні рішення — часто у сферах, які ще не мають ані власної модної абревіатури, ані усталеного кола інвесторів. Це один із можливих шляхів, і, мабуть, найочевидніший. Я ж обираю інший, і саме про нього — наступна стаття.